24.05.2019 – П’ятниця
«Молодь України»

Звільнення вагітних: закон та практика

12.02.2019
Звільнення вагітних: закон та практика
Ольга АРАЛІНАОльга АРАЛІНА

Трудові гарантії для вагітних та жінок, які мають дітей, чітко прописані в законодавстві. Однак, в умовах сьогодення та з огляду на необізнаність українок зі своїми правами, роботодавці здебільшого їх просто ігнорують. Тож давайте детально розберемося з юридичними важелями, які можуть використати вагітні.

Права вагітних при працевлаштуванні

Кодексом законів про працю України (КЗпПУ) встановлена чітка заборона відмовляти в прийнятті на роботу і знижувати заробітну плату вагітним чи жінкам, які мають дітей віком до трьох років, а також одиноким матерям із дітьми до чотирнадцяти років або дітьми-інвалідами. Таким жінкам у разі відмови в прийнятті на роботу власник підприємства обов’язково має повідомити причини у письмовій формі.

Звільнення вагітної за ініціативою роботодавця

Також не допускається звільнення роботодавцем зазначених вище категорій жінок. Це не стосується повної ліквідації підприємства. У такому разі допускається звільнення, але з обов’язковим працевлаштуванням. Працевлаштування таких жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. Водночас вони можуть ще три місяці розраховувати на збереження своєї середньої заробітної плати. Суттєвим є те, що 3-місячний строк обчислюється не з дня звільнення, а із закінчення строкового трудового договору.

Верховний Суд, зі свого боку, зазначає, що така працівниця може відмовитися від запропонованої роботи з поважних причин, наприклад, за станом здоров’я, і тоді власнику підприємства доведеться підшукувати їй роботу, що відповідатиме її стану.

Вказані права стосуються й зайнятих на сезонних роботах.

Варто зазначити, що застосування таких гарантій не залежить від того, чи своєчасно співробітниця повідомила про свою вагітність! А цим часто люблять маніпулювати недобросовісні роботодавці.

Обмеження на звільнення діють щодо всіх вагітних жінок, а не тільки тих, хто перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами.

Фактично, роботодавець не має права звільнити вагітну за власною ініціативою, тобто через:

— скорочення штату;

— невідповідність посаді;

— недостатню кваліфікацію;

— систематичне невиконання трудових обов’язків без поважних причин;

— унаслідок прогулу;

— коли на роботі поновили працівника, який раніше обіймав посаду, яка зараз зайнята вагітною жінкою.

Звільнення вагітної за власною ініціативою

Відомо, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши про це власника за два тижні. І вагітна жінка має знати, що зазначений двотижневий термін на неї не поширюється. Оскільки КЗпП передбачено, що в разі, коли заява працівника про звільнення зумовлена неможливістю продовжувати роботу (через вагітність), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить сама жінка.

Судова практика

Зважаючи ж на застаріле чинне законодавство України про працю, дедалі вагомішою стає судова практика.

Водночас, стороною конфлікту у трудових спорах не обов’язково є пересічний робітник, ним може бути й керівник підприємства. У такому разі від ухваленого судом рішення фактично може залежати подальша доля організації та договорів, що були підписані після звільнення директора.

Незаконно звільненим завжди варто правильно вказувати позовні вимоги.

Тут хотілося б навести одне з останніх рішень, яке 30 травня минулого року ухвалив Верховний Суд у справі № 759/19440/15-ц. Жінка, яка завагітніла в період роботи за строковим договором, звернулася з вимогою щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. За фабулою справи, позивачку прийняли на роботу викладачем іноземної мови на підставі контракту, укладеного строком на один рік. За два тижні до його закінчення, жінка надіслала на адресу роботодавця заяву про надання відпустки у зв’язку з вагітністю й пологами. Однак, після закінчення строку контракту підприємство підготувало наказ про її звільнення.

Суд дійшов висновку, що роботодавець мав право звільнити вагітну жінку, яка працює за строковим трудовим контрактом, але водночас він обов’язково мусить знайти їй іншу роботу.

Тож у таких спорах необхідно подавати заяву не щодо поновлення на посаді, а про виконання роботодавцем зобов’язання з працевлаштування.