24.04.2019 – Середа
«Молодь України»

Якщо дитина говорить неправду

10.08.2018
Якщо дитина говорить неправду
Анастасія ПЛОТНІКОВААнастасія ПЛОТНІКОВА

Більшість дітей час від часу говорять неправду, але почути від дитини вигадку уперше може бути досить непросто для батьків. Навчитися «обходити» правду за допомогою фантазії — частина нормального дитячого розвитку, однак те саме можна сказати й про вміння надавати перевагу чесності. Як же донести до дитини, що чесність — це важливо?

Чому діти брешуть?

Діти брешуть з кількох причин: 1) щоб приховати те, через що можна зазнати неприємностей;
2) щоб привернути увагу або перевірити вашу реакцію на те, що він/вона говорить неправду; 3) щоб надати барв певній історії, зробити її цікавішою; 4) щоб отримати бажане (наприклад, коли говорять бабусі, що мама дозволяє їм їсти солодке перед сніданком).

Коли це починається?

Вигадувати «свою» правду діти починають переважно з трьох років — це саме той вік, коли малеча усвідомлює, що дорослий не вміє читати думки та його можна без зайвих труднощів ввести в оману.

Найбільше діти брешуть у віці 4–6 років. У цей період сказане дитиною все більше зіставляється з її виразом обличчя та інтонацією, тож розрізнити брехню з вуст дитини стає дещо складніше.

У молодшому шкільному віці дитина вже вправно володіє багатьма соціальними навичками, краще розуміє, як мислять люди з її оточення, тому говорити неправду може приблизно так само майстерно, як деякі дорослі. Її складніше збити з пантелику додатковими запитаннями, бо вигадана історія зазвичай дуже добре вплітається у загальну канву розповіді. Тому іноді зловити на брехні молодших школярів практично неможливо, і єдине, що залишається дорослим, — запевнити дитину, що чесність — вкрай важлива.

Як заохотити дитину говорити правду?

Переконати малечу говорити правду — реально, і навіть просто.

    • Якщо ви помічаєте, що розповідь дитини надто неправдоподібна, скажіть щось на зразок: «Яка надзвичайна історія! Ми могли б написати з неї книгу!» Це має заохотити дитину розвивати фантазію без того, щоб зайве вдаватися до брехні.
    • Не створюйте ситуацій, за яких дитина змушена брехати. Наприклад, якщо ви побачили, що дитина розлила молоко, не запитуйте прямо: «Що тут сталося?» або «Хто розлив молоко?», бо це провокує збрехати заради уникнення покарання. Просто скажіть, що, здається, тут трапилася «аварія», і запропонуйте прибрати разом.
    • Надміру помпезні історії, націлені на захоплення з боку інших, зазвичай свідчать про потребу дитини у додатковій похвалі. В таких історіях дитина прикрашає свої якості чи досягнення, щоб здаватися кращою. Намагайтеся більше хвалити дитину, виокремлювати її особливість і унікальність так, щоб потреби спиратися на домисли більше не було.
    • Коли дитина зізналася, що зробила щось не так, насамперед, похваліть її за чесність, а вже потім стриманим тоном продовжуйте розмову.

Як поводитися, якщо дитина бреше цілеспрямовано?

Важливо розрізняти брехню як таку і поведінку, що призводить до неправди. Якщо дитина бреше, щоб привернути увагу, розгляньте більш позитивні способи, за допомогою яких це можна зробити. Покажіть їй, як можна опинитися в центрі уваги та з’ясуйте разом, над чим потрібно попрацювати задля цього. Якщо дитина бреше, щоб отримати бажане, наприклад, нову іграшку, — потрібно переглянути систему нагород, яка дозволяє їй це заробити (як варіант, проговорити отримання іграшки за умови, якщо малеча вивчить вірш, прочитає певну кількість сторінок чи зробить аплікацію на свято).

І, звісно, не забувайте, що в сім’ї не має бути подвійних стандартів: правила для всіх одні, і якщо брехати — моветон, то це повинно стосуватися кожного.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.