24.05.2019 – П’ятниця
«Молодь України»

Як комплекси і страхи впливають на наше життя?

16.05.2019
Як комплекси і страхи впливають на наше життя?
Марія ШЕВЧЕНКОМарія ШЕВЧЕНКО

Кожна людина, яка з’явилася на світ, має дві здатності — до любові і до пізнання. Це саме те, що допомагає їй вижити і розвиватися. У процесі життя ми набуваємо ще багато чого іншого, що допомагає нам особистісно розвиватися і що навпаки — часто заважає, сковує. Сьогодні ми поговоримо про дві такі якості, які при сильному виявленні можуть викликати безліч незручностей та ускладнювати життєвий шлях людини — про страхи і комплекси.

Страх — це базове почуття, закладене генетично. Він виконує важливу функцію, адже допомагає людині і людству вижити. А комплекси — це вже наслідок деяких оцінок і суджень, які ми, найімовірніше, чули упродовж якогось періоду часу від важливих нам людей.

Страхи і комплекси — це різні поняття, але призводити вони можуть до єдиного результату: до того, що ми проживаємо життя наполовину або зовсім не використовуємо всі свої можливості.

Давайте розберемося з кожним із цих понять. Страх — це почуття, яке виникає внаслідок загрози комусь чи чомусь, він може бути раціональним, коли йдеться про небезпеку прямо зараз, та ірраціональним, коли відчуваємо страх через те, чого по факту не трапилося, а лише може гіпотетично трапитися, а може й ні. Ірра­ціональний страх не дає нам можливості оцінити тверезо те, що відбувається; крім того, наш мозок малює різні картини, які, найімовірніше, нікого відношення до події чи ситуації не мають.

Для нашого фізичного тіла немає різниці, який страх ми відчуваємо — раціональний чи ірраціональний. Є сигнал про небезпеку — і наднирники виробляють артилерію гормонів, які немовби повинні допомогти вам при загрозі. Але уявіть, якщо реально ніякої небезпеки немає, а наднирники все виробляють і виробляють гормон стресу, це, звичайно, надалі може впливати на психологічне і фізичне здоров’я.

Тому робимо висновок, що коли до нас приходить думка злякатися і ввійти у вир розумових страшилок, ми ставимо собі одне питання: реальний це страх чи ірраціональний?

Якщо відповіді немає і зараз на вас не біжить «мамонт», ви можете зробити глибокий вдих і повільний видих й подумати про те, як по-іншому, без відчуття сильного страху, ви можете впоратися із внутрішньою напругою.

Моя рекомендація при сильному ірраціональному страхові будуть простими: піклування про фізичне тіло, залежно від ситуації і стану. Ефективними будуть дихальні практики, медитація, методи релаксації, переключення уваги на щось хороше.

Без сумніву, позбавлятися повністю від такого важливого почуття, як страх, немає сенсу, адже трапляються ситуації, коли він необхідний, і ми можемо швидше ухвалити якісь рішення, тому інколи є сенс і прислухатися до своїх страхів.

Тепер повернімося до теми про комплекси. Тут, звичайно, буде складна ситуація, оскільки комплекси — це те, що ми набули в процесі життя, і вони більше стосуються нашої самооцінки.

Самооцінка — це те, що ви чули про себе в процесі свого життя і розвитку і прийняли на віру, а також те, що ви думаєте про себе внаслідок цього.

Часто буває так, що те, що думають інші, і те, що думає про себе людина, дуже відрізняється.

Частіше людина себе недооцінює, і пов’язано це може бути з тим, що говорили і думали про людину близькі, але це ніяк не пов’язано з об’єктивною оцінкою.

Далі на підставі сказаного близькими і того, що ми чуємо в найближчому оточенні, і трохи додаючи свої суб’єктивні оцінки, у нас формується особиста самооцінка.

Самооцінка може бути занижена і завищена, будь-яка з них завдає клопоту, оскільки в цих двох площинах людина погано розуміє себе і часто використовує для внутрішньої оцінки своїх можливостей інших людей, що точно не допомагає впоратися з комплексами, а інколи, навпаки, тільки додає їх.

Я пропоную все ж викорінювати комплекси і трансформувати їх в творче для себе на основі формування адекватної самооцінки. Для цього необхідна внутрішня робота над собою і більше інтересу до себе як до унікальної особистості.

Самооцінка не є якоюсь сталою, вона різна, оскільки ми багато чого в собі оцінюємо. У нас може бути адекватна самооцінка щодо зовнішніх даних і занижена щодо статури, фігури. Ми можемо переоцінювати свої фізичні можливості і водночас занижувати свої інтелектуальні здібності.

Я пропоную провести невелике дослідження, яке допоможе глибше вивчити вашу самооцінку і з чого вона складається.

Візьміть листок паперу, розділіть його на дві частини: в першу колонку запишіть всі ті пункти, за які ви себе ціните, поважаєте. Тепер перейдіть до другої колонки і запишіть ті пункти, які, на вашу думку, не є вашими перевагами.

Проаналізуйте побачене: самооцінка однозначно сформована з багатьох якостей, зокрема і тих, які нади­хають, і таких, що потребують значної уваги.

Проаналізуйте другу колонку, подумайте, що ви уже готові взяти в роботу для покращення, а що, можливо, залишите як є. Може, якісь пункти залишаться без уваги, і це нормально, у вас немає завдання ставати ідеальним, і це навряд чи потрібно.

Головне, щоб ви усвідомили, що при такій ревізії ви можете чітко окреслити ті пункти, які ви можете виправити, покращити під свою відповідальність.

Напишіть план, нехай тут буде описаний алгоритм маленьких кроків, поступових, для вашої внутрішньої рівноваги і почніть уже діяти.

Коли ми розглядаємо скарги не з позиції комплексів, страхів, деструктивних переконань про себе, а з позиції, що я хочу виправити, якими я володію навичками, а які мені ще необхідно розвивати. То така позиція завжди вселяє більше віри і надії на позитивний результат.

Впевнена, що з таким підходом результат не забариться, головне — заручитися щирим бажанням змінювати і змінюватися, а також внутрішньою підтримкою.