24.04.2019 – Середа
«Молодь України»

Віденський душитель

04.09.2018
Віденський душитель

Усі його жертви були задушені власними бюстгальтерами та панчохами, зав’язаними ковзним вузлом. Цей специфічний спосіб убивства став його візитівкою, авторською міткою, якою душогуб позначав свою роботу. Не підвів він його й у тюремній камері, коли надії на порятунок більше не було…

Ростислав ЗАГОРУЛЬКО

Кажуть, що більшість психічних розладів людини сягають корінням у її дитинство. Що стосується австрійського серійного вбивці Джека Унтервегера, це твердження є справедливим на усі 100 %. Незадовго після його народження його мати, яка вдень працювала офіціанткою, а вночі — повією, залишила хлопця на виховання своєму батькові. Це зіграло з Джеком злий жарт. Позбавлений материнського тепла, він змалку мав проблеми з законом, неодноразово притягався до відповідальності за дрібні злочини та сексуальне насильство. У всіх своїх бідах за таких умов хлопець винуватив горе-матір. Із часом ненависть до неї ставала дедалі більшою, аж доки не перетворилася на справжню манію.

Своє перше вбивство Джек скоїв у 1974 році. Його жертвою стала 18-річна офіціантка з НДР на ім’я Маргарет. Після сексу з нею Унтервегер задушив її бюстгальтером, зав’язаним ковзним вузлом. За цей злочин він отримав 25 років позбавлення волі з правом дострокового звільнення після 15-річної відсидки.

У буцегарні Джек зацікавився літературою. Перечитавши ледь не всю тюремну бібліотеку, він відчув, що і сам ладен писати. Як результат, 1983 року побачила світ його автобіографічна книга «Чистилище, або Подорож у дім ув’язнення», в якій Унтервегер описав своє життя до в’язниці, спробував розібратися у причинах, які штовхнули його на вбивство. За короткий час книга стала бестселером у Австрії та ФРН і привернула до Джека увагу громадськості. Це стимулювало його продовжити літературну діяльність. За кілька років з’явилася друга книга Унтервегера «Тюрма». Потому новоспечений літератор написав кілька п’єс, а також підготував до видання збірку своїх віршів.

Літературні потуги Джека перетворили його на справжню знаменитість. 1989 року австрійські інтелектуали розгорнули масовану кампанію за дострокове звільнення Унтервегера. Поряд з іншими участь у ній взяла і відома австрійська письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури 2004 року Ельфріде Єлінек. Під тиском громадськості влада Австрії змушена була звільнити Джека. З передбачених 25-ти він провів за ґратами 15 років.

Опинившись на свободі, Унтервегер почав вести богемне життя. Спочатку подорожував Австрією з публічними виступами, під час яких розповідав про своє життя та читав уривки зі своїх книг. Згодом, коли його популярність досягла піка, Джека запросили на центральне телебачення, де він вів передачу, присвячену проблематиці перевиховання та соціальної адаптації злочинців. Крім цього, новоспечений інтелігент активно дописував у низку європейських газет і журналів. А ще — продовжував убивати. На жаль, перевиховання Унтервегера виявилося ширмою, за якою ховався справжній монстр.

Своє друге вбивство він здійснив через чотири місяці після звільнення. Сталося це у Чехословаччині, куди Джек поїхав задля участі у кількох літературних вечорах. Цього разу жертвою Унтервегера стала повія. Далі душогуб добряче розважився в Австрії, відправивши на той світ ще сімох проституток. Вінцем же його «творчості» стали вбивства трьох жінок легкої поведінки у Лос-Анджелесі, де він перебував за завданням одного з європейських часописів. У всіх випадках маніяк позбавляв своїх жертв життя через удушення предметами їхнього туалету, зав’язаними ковзним вузлом.

Ця його звичка і зіграла з Джеком злий жарт. Австрійська поліція почала стежити за ним після того, як з’ясувалося, що спосіб, яким він убив офіціантку в далекому 1974 році, напрочуд нагадує почерк новоз’явленого серійного вбивці. Коли ж стало відомо про перебування Унтервегера у США в той час, як там відбулися аналогічні австрійським убивства, у правоохоронців не залишилося жодних сумнівів. Джека викликали на допит, звідки він, відчувши запах смаленого, кинувся тікати. Унтервегера відразу оголосили у міжнародний розшук, після чого обшукали його квартиру, де знайшли перші серйозні докази його причетності до означених убивств.

Згодом Джека заарештували в Маямі. Спершу його хотіли судити в США, та після зважування усіх «за» і «проти» вирішили розглядати його справу в Австрії. Так і вчинили. Як результат, 6 з 8 присяжних визнали Джека винним у 9 з 11 інкримінованих йому вбивств. Цього було достатньо, аби відправити Унтервегера за ґрати назавжди. Та довічне ув’язнення аж ніяк не входило у плани маніяка. Тож через якийсь час після озвучення вироку суду він повісився у камері на шнурках від свого взуття та спортивних штанів. Не зраджуючи собі, Джек зав’язав їх ковзним вузлом.