19.02.2019 – Вівторок
«Молодь України»

«Вакцини безпечніші за хвороби, від яких захищають»

20.07.2018
«Вакцини безпечніші за хвороби, від яких захищають»

Вакцинація — це єдиний спосіб захиститися від небезпечних хвороб і запобігти розвитку ускладнень, упевнена лікар педіатр-інфекціоніст Анна Кухарук. «Молодь України» поспілкувалася з фахівцем, щоб дізнатися більше про особливості імунітету та щеплення.

Поряд з так званим антивакцинальним рухом, з’являється все більше ресурсів з вірогідною інформацією про щеплення. Чи спостерігаєте ви підвищення обізнаності пацієнтів?

— Більшість батьків цікавляться, шукають інформацію і ставлять питання — вони не є абсолютно проти щеплень. Їх можуть лякати деякі варіанти перебігу і прояви у післявакцинальний період, переважно через необізнаність. Важливо вчасно отримати усю необхідну інформацію, щоб бути готовими. Тоді передбачувані температура і почервоніння не будуть здаватися чимось страшним.

Часом говорять, що вакцинація — це серйозне навантаження на імунну систему дитини й тому краще почати щеплення після року, трьох років тощо, коли імунітет зміцніє. Чому слід дотримуватися саме чинного графіка вакцинації?

— Національний календар щеплень складений так недарма. З одного боку, є хвороби, до яких діти перших місяців життя є найбільш вразливі, як на прикладі з кашлюком — він може бути смертельно небезпечним. Інший аспект — якнайшвидше сформувати захист, до того, як дитина почне ходити, а значить і більше контактувати з іншими людьми, має більше ризиків отримати травму під час активних ігор (тут варто згадати про правець, гепатит — «гралися і знайшли голку…»). Тому, найбільше щеп­лень дитина отримує на першому році життя — необхідно мати повний первинний комплекс вакцинації — для більшості вакцин це три дози, тільки тоді захищені. Вакцини безпечніші за хвороби, від яких захищають. Кількість антигенів у вакцині у десятки разів менша за ту, яку ми щодня отримуємо у магазинах, громадському транспорті, з пилом на вулиці… У вакцинах є найменша «помітна» кількість антигенів, якої досить, щоб організм сформував на них антитіла — виробив захист.

До речі, це одна з причин, чому ми не вакцинуємо під час гострих проявів захворювання із температурою, — та мізерна кількість антигенів у вакцині може бути непомітною для організму на фоні «бою» із ГРВІ. І щеплення не дасть результату.

В інформаційному просторі з’являються тези про підвищення імунітету здоровим харчуванням, спортом, правильним способом життя тощо, що пропонується як альтернатива щепленням, які є начебто втручанням в організм. Яка думка лікарів з цього приводу?

— Ці заходи підвищують опірність організму. Це допомагає легше переносити саме захворювання, не реагувати застудами на найменші зміни погоди, перепади температури. Загартовування допоможе не боятися протягів та мокрих ніг, але не сформує захисних антитіл до вірусів грипу чи інших. За бажання та елементарних зусиль здоровий спосіб життя ще змалечку можна забезпечити певними умовами, такими як відповідна температура і вологість у приміщенні (не перегрівати!), прогулянки щодня, незалежно від погоди. Тоді не доведеться боятися відкритих вікон і води з холодильника.

Але треба розуміти, що здоровій людині не потрібно нічим «зміцнювати імунітет». Організм, вперше зустрівшись зі збудником, шляхом складних імунних реакцій та клітинних взаємодій, виробляє антитіла. Це забезпечує захист при наступній зустрічі з цим самим вірусом чи бактерією. Тобто імунітет проти конкретного захворювання можна виробити лише перехворівши або зробивши щеплення.

Також є думка, що вакциновані діти можуть захворіти, як і невакциновані, а багато хвороб краще перенести в дитинстві, тоді, мовляв, навіщо взагалі робити якісь уколи дитині…

Найважливіша річ у вакцинації — це те, що щеплення захищають від ускладнень. Так, щеплена дитина також може хворіти — але це буде легкий перебіг, без ускладнень на органи й системи. Усі захворювання, від яких зараз існують щеп­лення, страшні саме своїми наслідками. Інколи ці наслідки можуть бути дуже віддаленими, як, наприклад, паненцефаліт у дорослих після кору, перенесеного у дитинстві, або оперізувальний герпес після вітряної віспи. Тому не варто хизуватися, що от «ми перехворіли, й не страшно, звичайна дитяча хвороба…». Вірус герпесу після перенесеної вітрянки назавжди поселяється в організмі, й тільки й чекає, коли імунітет «втратить пильність», щоб знову активуватися у вигляді хвороби.

У випадках із більшістю захворювань, від яких роблять щеплення, працює «колективний імунітет» — можна не вакцинуватися, але не хворітимеш, доки більшість навколо тебе вакцинована. Але цього немає у випадку з правцем, наприклад. Ризик правцю — це не тільки іржаві гвіздки або ранка, забруднена землею, як прийнято вважати… Правець можливий після усіх варіантів ушкодження цілісності шкіри та слизових оболонок — подряпали об кущ, наприклад. Або вкусив собака — отже, можливий ризик сказу і правцю у невакцинованих. Колективний імунітет тут не допоможе. Організм повинен мати антитіла, щоб одразу нейтралізувати збудника і не дати розвинутися хворобі. Лікуються ці захворювання вчасним введенням специфічних сироваток. Ось тут варто зауважити, особ­ливо для тих, хто боїться щеплень, — сироватки ці переносяться важко, бо містять чужорідний білок (наприклад, кінська сироватка…), але це єдине лікування, іншого ще не винайшли. На тлі лікування може розвинутися сироваткова хвороба, через несприйняття організмом сироватки… Легше і безпечніше вчасно зробити вакцинацію і не хворіти.

— Зараз батькам радять здавати аналізи крові та сечі та відвідати як мінімум невролога перед початком вакцинації, давати антигістамінні препарати безпосередньо перед щепленням… Чи виправдані такі підготовчі дії?

У своїй роботі лікар керується чинними Наказами. Згідно з Наказом про проведення профілактичних щеплень, підготовка й аналізи не є обов’язковими. Якщо дитина не має ознак захворювання — після огляду лікаря проводять вакцинацію. Якщо лікар на огляді помітить якісь відхилення — він може рекомендувати додаткові обстеження.

— Одним із поширених міфів у батьків, що бояться вакцинації, є поствакцинальні реакції та ускладнення. У вашій практиці, які реакції ви спостерігали та як часто?

Більшість реакцій описані в інструкціях. Найчастіше — почервоніння, біль і ущільнення у місці уколу, температура. Біль із почервонінням, температура — минають за перші 3–5 днів. Ущільнення може триматися до одного місяця, але не турбує, просто візуально є. Проявляються по-різному. Може взагалі не бути ніяких реакції, крім самої неприємної процедури — уколу. У моєї дитини такі прояви були на більшість щеплень після року, а до того — ні, тільки невеличка плямка на місці ін’єкції.

— Чи можна довіряти вакцинам індійського виробництва, які пропонуються в державних медзакладах?

Усі вакцини, що є у державних медичних закладах, сертифіковані згідно з міжнародними стандартами. Доставляються і зберігаються відповідно до вимог, що можна перевірити на термоіндикаторах. Про індикатори, сертифікати та інструкцію до вакцин можна запитувати у кабінетах щеплень, куди збираєтеся на вакцинацію. Це також допоможе розвіяти страхи.

— Чому, на вашу думку, лікарі дають відвід від щеплення у випадках, коли можна і треба вакцинуватися?

Усі протипоказання перераховані у Наказах № 595 та № 551 про порядок проведення профілактичних щеплень. Якщо ви з якихось причин маєте сумніви після консультацій з лікарем, завжди можна знайти необхідну інформацію на офіційних джерелах, отримати альтернативну консультацію. Вже і на сайті МОЗ є окремий розділ про вакцинацію. Не бійтеся ставити питання вашому лікарю, саме він — педіатр, терапевт чи сімейний лікар — компетентний у питаннях щеплень, а не вузькі спеціалісти, які не займаються вакцинопрофілактикою.

— Чи ви та ваша родина вакциновані? Від яких хвороб?

— Так. Ми щепленні майже від усіх хвороб, від яких є доступна вакцина в Україні, мій дворічний син так напевно. Чекаємо ще на вакцину від вітряної віспи й менінгококу для нього. Ми щеплені за графіком, а також додатковими, так званими «рекомендованими», щепленнями — у дитини це від ротавірусу, пневмококу, нещодавно зробили від гепатиту А. Собі з чоловіком, крім дифтерії і правцю, що є обов’язковими кожні 10 років усім дорослим, зробили щеплення від гепатиту В. Я, вагітною, навмисно замовляла собі «Бустрикс» — вакцину від дифтерії, правцю з ацелюлярним кашлюковим компонентом. Так, як це робить весь цивілізований світ: вакцинують маму від кашлюку, щоб новонароджена дитина отримала антитіла від мами, й мала захист у перші місяці життя (доки самостійно не отримає вакцинацію з 2-х місяців). Також додатково вакцинувалася від кору вакциною КПК, бо необхідно мати дві дози (раніше робили одну). Усією родиною щорічно вакцинуємося від грипу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.