26.04.2019 – П’ятниця
«Молодь України»

Учителі стають жертвами цькування частіше за дітей

22.03.2019
Учителі стають жертвами цькування частіше за дітей

У лютому 2019 року в Україні вперше оштрафували за новим законом про булінг: суд визнав винною дівчину, яка виставляла приватні фото іншої школярки у своєму Instagram. А нещодавно суд вперше притягнув до відповідальності неповнолітнього за цькування вчителя. Батьки старшокласника з Нетішина, що на Хмельниччині, сплатили 850 грн штрафу за системні образи та знущання.

Богдан ПЕТРЕНКО, заступник директора Інституту дослідження екстремізму

Нам розповідають, що цькування — це переважно проблема в дитячих колективах. Насправді, це не так. Булінг є майже в усіх людських групах, зокрема і в дорослих. Просто в дорослому житті він переходить в інші форми — завуальовано психологічні.

Цькування педагогів учнями — одна з найнеприємніших речей. Її форми можуть бути різними: ігнорування зауважень, частковий або повний бойкот, демонстрація непотрібності предмета, свідоме порушення правил поведінки саме на його уроках, чутки, прізвиська, прямі образи та фізичне насилля. Це проблема не лише ­України. Як показує світова статистика, вчителі стають жертвами цькування навіть частіше за дітей. 70-80 % педагогів підтверджують це, тоді коли серед дітей число жертв становить близько чверті. Чому це відбувається?

По-перше — це тотальне зростання нарцисизму. Якщо 30 років тому одиницею соціуму був колектив, то сьогодні це вже індивід. З однієї крайнощі ми перекинулись в іншу. Зрозуміло, діти намагаються виокремитися, довести свою значимість. Але підлітки ще дуже залежать від власного колективу. І якщо колектив упереджено ставиться до котрогось з вчителів (чи через його авторитарність, чи навпаки — нездатність чинити опір), завжди знайдеться той, хто «вголос» висловить цей протест. Щоб підняти свій авторитет у колективі. І хоча виправдання психологічному насиллю немає, але в цьому випадку вчитель провокує таке ставлення до нього. Але і батьки не навчили дитину піднімати власну самооцінку конструктивними шляхами, не дали розкритися дитині.

По-друге — втрата авторитету вчителів. Інформаційна революція призвела до того, що вчителі перестали бути інтелектуальними авторитетами для учнів. Інтернет дає можливість отримати доступ до сучасних знань за лічені секунди. І як носії інформації, педагоги вже не відіграють цінності для учнів. Але вони б могли стати такими, якщо б показували, як ці знання можна застосовувати на практиці. Інша причина втрати авторитету — батьки, які постійно невдоволені вчителями. Бо якщо у дитини низький рівень знань, то для батьків завжди будуть винні вчителі. Причому вони не лише живуть з цим переконанням, а постійно його висловлюють. Часто при дітях. У результаті у школі вчителів ніхто вже не слухає, бо діти отримали установку від батьків — «вчитель не навчить».

Замість того, щоб об’єднати зусилля, батьки і вчителі продовжують сприймати одне одного як опонентів. І в процесі «мочилова» формують і відповідні моделі у дітей. Моделі нетерпимості та неповаги до інших.