24.05.2019 – П’ятниця
«Молодь України»

Сільська медицина потребує підтримки

17.05.2019
Сільська медицина потребує підтримки

За офіційною статистикою, чимало українських сіл балансують сьогодні на межі виживання. Щорічно з карти України зникають до двох десятків населених пунктів. Причини цього  їхня безперспективність та демографічна ситуація в країні. Люди переїжджають із таких сіл у міста не лише тому, що немає роботи, а й тому, що там відсутня елементарна інфраструктура.
У занедбаному стані і місцеві медичні заклади. Розпочата галузева реформа не розв’язує багатьох проблем. Громадяни не завжди розуміють, що відбувається, та й самі лікарі від того не в захваті, бо не можуть збагнути всіх нюансів.
Особливо непокоїть ситуація із первинною ланкою медицини у сільській місцевості. Адже ні в розпорядженні Кабміну «Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я», ні в постанові Уряду «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів» немає поняття «фельдшерсько-акушерський пункт».

Надія ПАКУЛЬКО

Статистика свідчить, що зараз понад 13 мільйонів українців живуть у селах. Між тим, сільська медицина фінансується за залишковим принципом, а в тамтешніх амбулаторіях та ФАПах відсутні елементарні умови для роботи. Технічний стан — це окреме питання. Якщо ще у тих селах, що знаходяться неподалік від ­обласного центру, ситуація більш-менш нормальна, то варто поїхати у будь-який віддалений населений пункт — і все кардинально відрізнятиметься. Десь протікає дах чи відсутнє водопостачання або немає опалення, а іноді — й найпростіших лікарських засобів.

Однак сьогодні саме тут надають першу допомогу жителям сіл. Але це — поки що. Зрештою може трапитися так, що навіть елементарний укол селянам ніде буде зробити.

У селі Івашківці Новоушицького району, що на Хмельниччині, вже понад 20 років у ФАПі разом із дружиною Тетяною працює Сергій Зозуля.

«Роботи, — говорить фельдшер, — більш ніж вистачає. Адже у селі проживають понад тисяча осіб. Тож доводиться щодня проводити і амбулаторний прийом, і ще й ходити на виклики до пацієнтів, причому у будь-який час дня і навіть ночі — хвороба не питає, котра година. Нікому відмовити не можемо: ми ж за покликанням та за професією медики, і допомогти хворому — наш святий обов’язок».

Сергій і Тетяна твердо переконані, що альтернативи фельдшерсько-акушерським пунктам зараз немає: «Якщо й надалі не буде державної фінансової підтримки, то кінець кінцем їм «світить» закриття. А це не тільки перспектива безробіття для сільських медиків, які й так у дефіциті, але й загроза погіршення надання медичної допомоги на селі або ж її повна відсутність. Бо хто за таких обставин поміряє хворому тиск, дасть необхідну пігулку чи накладе, за потреби, пов’язку на переламану руку? Усе це робимо ми».

На запитання, з чим здебільшого звертаються люди, пан Сергій каже, що насамперед приходять із проблемами серцево-судинної недостатності, гіпертонічних криз, застудних захворювань тощо. Ліки на невідкладну допомогу їм виділяє Новоушицький центр первинної медико-санітарної допомоги. Але, зауважує Сергій Іванович, перелік медичних препаратів досить обмежений. Хоча кілька років тому він був значно суттєвішим. Тож інколи саме через відсутність деяких препаратів доводиться викликати швидку або направляти пацієнтів у районний центр до сімейного лікаря.

Тож, на думку фельдшерів, проводити реформу задля реформи, закриваючи медичні заклади на селі, — це дорога в нікуди, зрештою, це антисоціальні кроки. Потрібно шукати шляхи розв’язання проблеми, аби не допустити закриття ФАПів. Адже сільські медики залишилися сьогодні поза реформою і, порівняно з колегами у містах, отримують за свою нелегку працю мізерну заробітну плату. Тому частина таких фахівців уже почали звільнятися, покидати село у пошуках кращих заробітків. І держава, поки не ­пізно, повинна зупинити цей процес. Бо від того страждають люди. Вони залишаються сам на сам зі своїми малими й великими хворобами. Це шлях не до Європи, а від Європи, бо там здоров’я людини — найвища цінність.

Для порівняння: у розвинених країнах світу первинна ланка у сільській місцевості ефективно працює і розв’язує на місцях до 80 % звернень.