24.04.2019 – Середа
«Молодь України»

Що слід забути вдома, збираючись у відпустку?

13.07.2018
Що слід забути вдома, збираючись у відпустку?
Анастасія ПЛОТНІКОВААнастасія ПЛОТНІКОВА

Як просто уявити собі ідеальну відпустку! Настільки просто, що ми малюємо її у своїх фантазіях з приводу і без, за будь-якої нагоди ще задовго до відпочинку: кожного разу, коли прагнемо винагородити себе за понад силу відпрацьований робочий етап, щоразу, коли хочемо згладити перед собою провину за недоспані ночі чи перевитрату енергії, кожного разу, коли дозволяємо за роботою не бачити нічого, окрім роботи. Але врешті лишаємось розчаровані?

Гіперочікування

Парадокс у тому, що у відпустці більшість із нас вбачає якусь утопію, повноцінну компенсацію за вистражданий рік… Однак питання має стояти не в тім, як робочий рік компенсувати, а в тім, як зробити так, щоб не було потреби нічого відшкодовувати. Тож перший секрет якісного відпочинку криється у тому, щоб планомірно розподіляти навантаження й не допускати перевтомлення протягом року.

Іншими словами — частинка відпустки повинна міститись у кожному звичайнісінькому будньому дні. Наприклад, можна не приймати робочі дзвінки на мобільний, не передивлятися і не надсилати листи електронною поштою по закінченні робочого дня, щоранку — не пірнати в роботу з головою, а давати собі можливість налаштуватися на робочий лад за склянкою улюбленого напою або під час прогулянки на світанку. Можна розпочинати день і з інших приємних традицій, але саме тоді, коли перший крок після пробудження ми робимо у напрямку до навіть найменшого заохочення, з’являється відчуття задоволення від процесу, а з ним і усвідомлення того, що розпорядником свого життя є саме ви, а не постійні примуси на роботі абощо.

І тільки тоді, коли приємні емоції не будуть пов’язані у житті винятково з відпусткою, уявлення про неї не будуть переоцінені, а проведені на відпочинку дні не матимуть на собі тягаря невротичного перфекціонізму, натомість — впишуться органічним доповненням до сукупного гармонійного потоку. Тож установка на кшталт «розслабитися і відпустити проблеми» має супроводжувати вас на відпочинку не в ролі швидкоплинного курортного задоволення, а як постійний супутник з надійністю на ціле життя.

FOMO

Залишаємо FOMO вдома, а ще краще — в минулому! Синдром втрачених можливостей, або FOMO (від англ. «Fear of missing out») — це нав›язливий страх пропустити цікаву подію або гарну можливість, що провокується в тому числі і переглядом соціальних мереж. За статистикою, чотири людини з десяти відчували FOMO хоча б іноді, причому чоловіки частіше, ніж жінки. І якщо цей страх супроводжуватиме вас у відпустці, що б ви не робили — ви завжди лишатиметесь незадоволені.

Я знаю кількох людей, які у вихідні або під час відпустки свідомо обмежують себе таймінгом. Приміром, один з таких моїх знайомих завжди планує візити до батьків рівно о котрійсь годині, а коли відходить від свого графіку (що трапляється в чотирьох із п’яти випадків), страшенно нервує і панікує так, ніби запізнюється на власне весілля. При цьому батьки його старенькі й нікуди не ходять, тобто, незначне перенесення візиту для них не має особливого значення. І тоді я запитую: «А навіщо у вихідний день обмежувати себе часовими рамками?… Навіщо прагнути встигнути там, де встигати не обов’язково?». Саме через FOMO людям часто здається, що, якщо зупинишся хоч на хвилину, життя піде далеко вперед, і ти не встигнеш. Куди? Відповідь одна: «Всі біжать, і я біжу».

Прикро спостерігати за такою гонитвою… За поспіхом, за умовностями, за кількістю, а не якістю. Усе це позбавляє людей перебування в моменті, коли присутність у ньому фізично збігалася б із розташуванням думок, коли у кожній події було б більше настрою, аніж формальностей, більше нас самих. Адже у страху втратити можливості ми приречені лишитися ні з чим, бо, як відомо, «краще синиця в руках, аніж журавель у небі».

Манія контролю

Таку неформальну назву отримала психологічна акцентуація, пов’язана з нав›язливим прагненням керувати всім, що відбувається навколо. Найгірше, що манія контролю — це більше не звичка, а тип характеру, тож просто лишити її удома — все одно що з вітряками боротися.

Проте відпустка — прекрасний привід відкривати щось нове, тож для людини із манією тотального контролю цілком нормально було би під час відпочинку згодитися на такий експеримент: дозволити статися усьому, що повинно статися, і дати більше свободи усім, хто на це заслуговує. Це може бути дивно, болісно чи безглуздо, але доки людина контролює усе навкруги, вона фактично не сходить з крісла топ-менеджера по життю, а тиск відповідальності, як неодмінний атрибут цієї постійної посади, у цей час поступово і послідовно зводить її з глузду.

Такі вони — стовідсоткові гаранти зіпсованого відпочинку, тож бажаю не сплутати їх з чимось іншим і обов’язково взяти з собою у відпустку тільки те, що справді зробить вас щасливими. Приємного відпочинку!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.