26.04.2019 – П’ятниця
«Молодь України»

Про що може розповісти наша хвороба?

01.11.2018
Про що може розповісти наша хвороба?

Слово «психосоматика» увійшло в ужиток українців недавно, однак швидко здобуло популярність. Цей напрям пояснює, що причиною різноманітних розладів роботи тіла є наші деструктивні почуття, думки чи наміри. Якщо ми забуваємо подбати про своє тіло, руйнуємо його страхами, образами і розчаруваннями, йому не залишається нічого іншого, як відповідати нам тим самим, руйнуючи комфорт, зручність і благополуччя. Отже, про що можуть розповісти деякі симптоми (або на що хоче звернути увагу наша підсвідомість)?

Оксана ДЕРКАЧ, практичний психолог, арт-терапевт

Горло. Наші думки і почуття — це енергія. І якщо з деяких причин слова, які вже народилися в голові і готові бути вимовленими, не вимовляються — вони залишаються всередині нас. Спочатку в роті. Але там довго не втриматися, тому вони автоматично опускаються в горло і, намагаючись вирватися назовні, мов кошенята в коробці, шкребуть, шкребуть, шкребуть… Скільки — залежить від вас. Від того, як довго мовчатимете, хоча матимете бажання сказати. Це найпростіший приклад того, як наші наміри і не відповідні їм дії руйнують цілісність і гармонійність тіла, викликаючи подразнення і біль у горлі. І не важливо, чому ви промовчали: через гнів, злість, роздратування, образу чи просто не запитали чи не попрохали — усі невимовлені слова проситимуться назовні, дряпаючи і подразнюючи слизову («ядовиті слова» викликають сильне подразнення, що стає причиною появи «сімейства» фарингітів, ларингітів і ангін).

Кашель. Іноді невисловлених слів стає так багато, що в горлі їм не втриматися. Тоді вони опускаються нижче — у бронхи. Саме від них ми починаємо звільнятися за допомогою кашлю («висловлюючи» кривдникові все, що ми думаємо, але у безпечній для нас формі — спробуй здогадайся, про що він там кашляє?).

Більше слів — сильніший кашель. Частіше мовчимо — частіше кашляємо. Негативна енергія накопичується в грудній клітці, матеріалізуючись і перетворюючись в мокротиння. Згодом затяжні кашлі трансформуються в бронхіти, набувають хронічної стадії і перетворюються в астму. Людина задихається під гнітом невисловлених прохань, претензій і образ. І тут, замість того, щоб навчитися говорити (зверніть увагу, не скандалити, а саме ГОВОРИТИ, що передбачає можливість сказати і бути почутим), ми приймаємо ліки, що знімають спазми, але не виводять руйнуючу організм зсередини енергію.

Застуда, грип. Працювати із застудами можна як в контексті роботи з окремими симптомами (нежить, кашель, горло), так і з самою хворобою. Найчастіше причиною застуд (ГРВІ) є звичайна втома: ми втомилися і хочемо відпочити (від навчання, роботи, виконання обов’язків тощо). Як часто у нас від втоми навертаються сльози на очі? Як часто хотілося б сказати, закричати про свою втому, про те, як все «дістало»? Але ми мовчимо, героїчно ковтаємо сльози і… продовжуємо терпіти. Організм, розуміючи, що ми не збираємося подбати про нього, вирішує впоратися самостійно. Ось ми і лежимо, хворіємо, розмазуючи сльози, ой, вибачте — соплі…

Щодо грипу, то тут об’єктом нашого пильного вивчення повинна стати інфекція (або група інфекцій), що руйнує благополуччя організму. І ось найголовніше питання, на яке бажано знайти відповідь: якими хворими (деструктивними) думками, судженнями, відносинами і почуттями я «заразилася»? Від кого що «підчепила»? Що «спалює» організм, підвищуючи температуру? Від яких руйнівних думок, суджень і почуттів допомагає мені звільнитися?

Є кілька методів роботи з описаними симптомами і станами. Один із них — арт-терапія, алгоритм роботи якого дуже простий. Необхідно уявити образ хвороби, болю або хворого органу і зафіксувати його на папері. Намалювати подразнене горло, закладений ніс чи набряклу слизову; мокротиння, що застрягло в бронхах; віруси, які, викликаючи підвищення температури, спалюючи наш організм.

Завдання дуже просте і до снаги як дорослому, так і дитині. Є різні варіанти роботи з отриманим малюнком. Серед найпоширеніших — його знищення.

Ще можна розмовляти з хворобою. Наприклад, якби я сказала їй «Привіт!», що б вона мені відповіла? Якби я запитала, як їй живеться в мені, що б вона відповіла? А якби я запитала, якими своїми думками, почуттями, діями чи намірами я викликала її народження в собі, що б вона відповіла? І головне, чи може хвороба піти і що для цього потрібно зробити?

Наостанок хотілося б сказати, що психологи не займаються лікуванням, а насамперед шукають можливі причини і пояснення хвороб. Ми не заперечуємо доказову медицину, а лише хочемо звернути увагу на те, що потрібно жити в гармонії зі своїми емоціями і тілом. Хто знає, можливо, причина вашої хвороби «сидить» саме у голові і вилікувати її можна без медичного втручання?