24.04.2019 – Середа
«Молодь України»

«Пішов працювати в поліцію, щоб зсередини побачити, чи існують реформи»

19.09.2018
«Пішов працювати в поліцію, щоб зсередини побачити, чи існують реформи»

Реформа Міністерства внутрішніх справ — одна з перших та найбільш масштабних, що була розпочата в Україні ще 2014 року. Одним з пріоритетних напрямків оновлення структури МВС було створення патрульної поліції, покликанням якої стало змінити неефективні та скандальні ДАІ та ППС.
У липні цього року виповнилося три роки з моменту заснування патрульної поліції. Про успіхи та проблеми реформи МВС, мотивацію в правоохоронних органах та особливості роботи в цьому підрозділі ми поговорили з Євгеном Зборовським — командиром батальйону столичної поліції. До початку служби в правоохоронних органах Євген працював адміністратором магазину європейського бренду спортивного одягу, а свою першу вищу освіту здобув у столичному політехнічному університеті за спеціальністю «маркетинг».

Максим ДЖИГУН

— Євгене, як довго працюєте в поліції та якою була ваша мотивація участі в конкурсному відборі?

У патрульній поліції я працюю з 2015 року, із самого початку реформи Міністерства внутрішніх справ. Мені було цікаво зсередини побачити, чи існують в Україні реформи та чи можливі вони взагалі. Де ж це найкраще можна було перевірити, як не в системі, яка має замінити одну з найбільш корумпованих структур, таких як ППС та ДАІ?

— На якій посаді зараз працюєте та якими є ваші основні функції?

Наразі я командир батальйону пат­рульної поліції. Відповідаю за 7 рот (а це 350 осіб), які обслуговують 7 районів правого берега міста Києва. Головне моє завдання — це управління і контроль роботи особового складу і, звичайно ж, допомога патрульним в найбільш нетипових ситуаціях. Маю зауважити, що керівництво патрульної поліції не сидить в кабінетах, а працює на лінії разом зі своїми підлеглими, і за лічені хвилини готове ефективно відреагувати на будь-яку ситуацію, яка відбувається в місті.

— Які, на вашу думку, основні досягнення та недоліки реформи МВС за останні роки?

Головним досягненням реформи МВС, звичайно ж, є запуск патрульної поліції. Це абсолютно нова структура, що має підпорядкування безпосередньо голові Національної поліції і створена переважно з нових кадрів, які ніколи раніше в органах внутрішніх справ не працювали. Звичайно, тільки так можна було побороти корупцію в органах, що виконували функції патрульної поліції. Я маю на увазі державну автоінспекцію, яка була надзвичайно корумпованою, про що ми всі знаємо. У патрульній поліції ми змогли досягти того рівня, коли корупції практично немає. Немає вертикальної корупції, немає ніяких планів. А ті поодинокі випадки, коли недобросовісні співробітники дозволяють собі брати хабарі, ніхто не замовчує. Цих осіб виявляють, притягають до кримінальної відповідальності та звільняють. Ще одним досягненням я вважаю те, що до нашої структури залучили людей, які себе ніколи не бачили в правоохоронних органах, однак після Майдану вирішили долучитися до зрушень у країні й почали змінювати систему. Щодо недоліків, то вони, безперечно, є. Перш за все, це відсутність глобальних змін в законодавчій сфері, адже вони дуже повільні й поверхневі. Другий недолік — це те, що від патрульних вимагають абсолютно нового рівня роботи, але при цьому зарплати залишаються на рівні інспектора ДАІ в 2012 році. Це ненормально, і якщо ми хочемо мати нові кадри, які будуть відповідально працювати, то маємо їм надавати відповідний рівень матеріального й соціального забезпечення.

— Чи змінилося ставлення суспільства до патрульної поліції з часу її створення?

У перші місяці роботи патрульної поліції рівень довіри до підрозділу становив 80 %, що є надзвичайно високим показником. Природно, що з часом він знизився. Адже це була дуже яскрава реформа, за якою всі спостерігали й багато очікували. Звичайно, ці очікування у дечому не виправдались і не могли виправдатись. Люди вважають, що нові поліцейські вийдуть на вулиці та вирішать усі проблеми, але в деяких місцях законодавство цього не дозволяє зробити, а в деяких — патрульній поліції приписують ті функції, які вона в принципі робити не може. Адже патрульна поліція — це не вся поліція України й вона має певний перелік функцій. Якщо відбувається якийсь злочин, то патрульна поліція прибуває на місце, фіксує подію, затримує підозрюваних осіб, опитує свідків, а надалі розслідуванням займаються інші підрозділи, до яких ми не маємо стосунку. Також ми стабільно маємо багато викликів, які стосуються сфери житлово-комунального господарства, проблем з нашими дорогами, які патрульна поліція ніяк вирішити не може. Однак, попри це, громадяни вважають, що поліція не виправдовує їхню довіру, бо, наприклад, не може притягнути керівника ЖЕКу до людини додому й увімкнути там гарячу воду.

— До процесу створення поліції долучилося чимало країн, зокрема, США, Канада та Японія. Чи існує якась співпраця з нашими міжнародними партнерами зараз, і якщо так, то в якому форматі це відбувається?

Співпраця з нашими міжнародними партнерами продовжується. Найбільшу участь у реформі беруть такі країни як Канада і Сполучені Штати Америки. В основному вони надають тренінгові консультації, займаються налаштуванням рекрутингу. Наші тактичні групи та батальйон тактико-оперативного реагування проходять тренінги, які проводять інструктори з багаторічним досвідом зі США. Про канадців можу розповісти детальніше, оскільки я один із тих тренерів, хто отримав сертифікат канадської компанії Agriteam, яка зараз допомагає реформуванню Міністерства внутрішніх справ в Україні. Разом з канадцями ми продовжуємо розвивати управлінські навички серед керівного складу патрульної поліції. У різних містах України регулярно проводяться «Основи лідерства» — тренінги для командирів патрульної поліції. На них розглядають основні ситуації, з якими може зіткнутися командир роти чи батальйону під час роботи з особовим складом та ресурсами, які є в підпорядкуванні командира.

— І на завершення. Що, на вашу думку, вже сьогодні може робити кожен з нас задля того, аби жити в справді демократичній, законній та успішній країні?

Читати книги, займатися спортом, подорожувати, народжувати українських дітей, набиратися досвіду, дивитися, як живуть люди у світі, не давати хабарів, платити податки, не порушувати закони, сортувати сміття, цікавитися тим, що відбувається у вашому під’їзді чи дворі, долучатися до корисних ініціатив, яких зараз у нас безліч, і просто бути не байдужим до того, що відбувається навколо!