19.02.2019 – Вівторок
«Молодь України»

Назарій МЕЛЬНИК: «Поширювати українську культуру у світі — моя місія»

03.08.2018
Назарій МЕЛЬНИК: «Поширювати українську культуру у світі — моя місія»

Науковці стверджують, що найближче майбутнє світу залежатиме від людей, які народилася в період з кінця 1980-х до початку 2000-х років. Вважається, що це покоління краще за інших володіє потрібними для сучасного життя вміннями та навичками, до яких належать адаптивність до постійних змін, уміння швидко навчатися та бути фахівцем у кількох галузях одночасно. Нещодавно «Молодь України» поспілкувалася з представником цього покоління Назарієм Мельником. Йому 21 рік, цьогоріч він здобув вищу освіту політолога, а за сумісництвом танцює у знаменитому на увесь світ національному ансамблі народного танцю ім. Вірського та викладає хореографію в одній зі столичних танцювальних шкіл.

Максим ДЖИГУН, «МУ».

— Назарію, як тобі вдається поєднувати навчання і танці?

Я дуже люблю навчатися, читати наукову літературу, брати участь в олімпіадах. Тому в школу я завжди ходив із задоволенням. Паралельно з цим усе своє свідоме життя танцюю. З дитинства відвідував танцювальну школу «Вітамінчики», де, між іншим, викладаю хореографію і зараз. Тому поєднувати навчання і танці я навчився ще тоді. Після школи я вступив до Київського педагогічного університету імені Михайла Драгоманова і водночас — до студії танцю ім. Вірського. Однак і тоді комбінувати танці з політологією було нескладно. Адже зранку я вчився, а ввечері танцював.

А коли восени минулого року потрапив до основного складу ансамблю, то, звісно, стало важче, адже танцям я почав приділяти значно більше часу. Тож домовився з викладачами університету про індивідуальний графік навчання. Одного разу до мене підійшов один професор і питає: «А який же в тебе пріоритет у житті?» Я відповів, що в мене пріоритетів немає. Я хочу займатися і тим, й іншим, і ні від чого відмовлятися не хочу.

— Як відомо, ансамбль Вірського вважається одним з найпрестижніших в Україні, і конкурс на потрапляння туди надзвичайно високий. Якою була твоя історія?

Ансамбль Вірського знають як перший колектив країни й, напевно, немає танцівника в народній хореографії, який би не мріяв туди потрапити. Ще у віці 4–5 років я ходив на концерти цього колективу в палац «Україна» з батьками. І в мене аж мурахи по шкірі бігали, коли я бачив, як відкривалися куліси й переді мною з’являлося численне козацьке танцювальне військо. Звичайно, стати частиною цього колективу було моєю мрією, яка здавалася недосяжною. Однак я постійно нагадував батькам і собі, що хочу там танцювати. Коли я запитував у танцівників, які вже навчалися у студії або танцювали в ансамблі, чи реально туди потрапити, вони казали, що все в моїх руках. І коли я прийшов до їхньої студії на підготовчий період, то сам у цьому переконався.

Проте не все було так швидко і просто. Після закінчення студії, яка тривала два роки, в колектив мене не взяли з різних причин. Мені сказали, що я не готовий до цього фізично і що там на мене чекатиме занадто велике навантаження. Однак ті слова не стали для мене перепоною.
Наступний рік я займався в різних аматорських колективах, тренувався, нарощував м’язи, щоб стати сильнішим. А восени 2017-го пішов на творчий конкурс, де відбирали артистів до цього ансамблю і, на щастя, мене зарахували в колектив! Радості не було меж, адже ця подія — одна з найвизначніших у моєму житті.

— Отже, сфера культури в Україні є відкритою для молодих талантів?

Насправді вона раніше була більш закритою і відбір нових артистів був схожий на відбір партійної номенклатури. Зараз усе набагато простіше, адже я знаю багатьох хлопців і дівчат, які потрапили в наш колектив не з ансамблевої структури. Вони дійсно хороші танцівники й змогли досягти успіху лише завдяки своєму таланту.

Нещодавно ваш колектив повернувся з гастролей, які проходили в Угорщині. Розкажи, чи стали вони певним тестом на витривалість та чи сподобалося тобі там?

Гастролі в Угорщині були для мене справжнім випробовуванням. Адже за
30 днів ми дали 26 концертів по всій країні! Вже після 5-го концерту мені здавалося, що в мене зовсім немає сил. А думка про те, що попереду ще 21 концерт, тиснула психологічно. Однак коли ми перетнули екватор гастролей і почався вже зворотний відлік концертів, стало дещо сумно. Адже це була дуже цікава частина мого життя. Я відвідав більшість міст Угорщини, зали були переповнені! Українська діаспора приходила з нашими прапорами, були й українські дипломати. І це дуже допомагало! Тоді я дійшов висновку, що поширювати українську культуру у світі — це моя місія. Та поїздка дала мені стільки досвіду, як я отримав би вдома років за п’ять.

— Ти людина, яка дотична і до мистецтва, і до науки. Який з напрямків твоєї діяльності вважаєш більш потрібним сьогодні для України?

Сьогодні багато хто вважає, що культура не на часі, що ми маємо величезну кількість інших проблем. Але я вважаю, що саме українську культуру і треба поширювати зараз. Культура — це певна основа, все має починатися з неї. Якщо в політичній свідомості громадян не будуть поширюватися національні культурні ідеї, якщо люди не ходитимуть на українські концерти, не бачитимуть, що таке справді Україна, то вони так і шукатимуть кращого життя за кордоном, а не залишатимуться тут. Якщо українець, який прагне поїхати в Польщу чи деінде на заробітки, прийде на концерт ансамблю ім. Вірського і побачить цей виступ, то в нього десь глибоко в серці заграє українська душа і він усвідомить, що українське — найкраще!

— На завершення скажи, що, на твою думку, є рушієм нашого національного успіху?

Мені здається, що найважливіше — бути на своєму місці, перейматися тим, що ти робиш. Особисто я живу танцями й політологією. Звісно, матеріальний аспект відіграє важливу роль, але, в першу чергу, важливе моральне задоволення. Наразі я задоволений тим, чим займаюся. І якщо колись мені вдасться допомогти моїй країні стати кращою, це буде найбільшим успіхом мого життя.

Великі надії на розбудову незалежної держави я покладаю на молоде українське покоління. Саме воно є тією рушійною силою, яка може змінити життя країни на краще.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.