19.02.2019 – Вівторок
«Молодь України»

Можливості потенційного «гетьманату»

06.07.2018
Можливості потенційного «гетьманату»

Юрій БРЯЗГУНОВ, «МУ».

На свята ваш автор зробив чималеньку подорож Поліссям, Поділлям і Київщиною. Через рекордну за останні 130 років зливу над Україною помилуватися природними краєвидами не вдалося, тож зосередився на творіннях рук людських. Окрім Меджибозької фортеці та Кам’янець-Подільської цитаделі, увагу привернули й сучасні рекламні щити. У центрі Житомира один такий замилував око знайомим із університетської програми 85-річної давності текстом про «Новий курс», але не у виконанні президента США Франкліна Делано Рузвельта, а вічної нашої претендентки на чоловічу папаху Верховного Головнокомандувача. Текстовий плагіат супроводжував той же портрет із традиційною косою та епохи помаранчевих потрясінь посмішкою.

Одразу захотілося поколупатися в Інтернеті з приводу законності передвиборної агітації рівно за дев’ять місяців до президентських перегонів. Швидко знайшов Закон «Про вибори Президента України» з усіма останніми поправками, але в жодній його статті не побачив дозволу на таке зухвале нехтування правовим полем. Стаття 59 Закону дозволяє ЦВК за народні кошти, виділені з Держбюджету, забезпечити виготовлення не пізніше за 26 днів до виборів інформаційних плакатів кандидатів на пост Президента. Отож, по-перше, час іще не настав; по-друге, проект Держбюджету подадуть лише у вересні й, насамкінець, склад ЦВК нещодавно лише винесли у сесійний зал для голосування.

Зате мандрівка світовою павутинкою дала змогу побачити й інше: на багатьох сайтах, у різних соцмережах зустрічається рефрен про всесвітню змову, котру викрила проти претендентки англійська «The Guardian». Це теж застарілий рецепт, розрахований, як і у часи перебування «на лікарняному» на Слобожанщині, на сльозливих жіночок бальзаківського віку.

Але є й хороша новина: натрапив на офіційну заяву Іво Бобула, котрий передумав іти в Президенти, хоча й мав, за його словами, значну підтримку електорату. Та й де би сі взяв наш славний буковинець 2 млн. 500 тис грн обов’язкової застави, як це вимагає ст. 49-а Закону про президентські перегони. Відтак із цього контингенту пошуковців гетьманської булави не скидаємо з рахунку іншого співця нинішньої дійсності — Славка Вакарчука, котрий свій черговий агітконцерт призначив на День незалежності, як свого часу Віктор Ющенко на Співочому полі. Чи не там ми почуємо доленосні заяви, хоча ст. 44 п.1 дозволяє самовисуватися лише за 89 днів до президентських виборів — десь у передноворічну ніч. А ще згадаємо, що співак уже побував у парламенті, але втримався у великій політиці лише якихось півтора року. Чи зможе витримати набагато важчий тягар Верховного Головнокомандувача, ще й в період війни, навіть, коли згадати, що двічі їздив до Америки вчитися на Президента?

Всерйоз задумався над своїм політичним майбутнім і улюбленець жвавих молодиць 45-річний Олег Винник, про концерт якого у Хмельницькому мені розповів його рекламний плакат.

Але перейдемо до інших пошуковців, які також не раз недвозначно натякали на свою спроможність очолити державу. Із цікавістю дізнався із сайту «УП», що лідера «Опоблоку» Юрія Бойка готуватимуть до елекції американські політтехнологи з компанії «Clearpath Strategies’ та українці із «Центру політичних рішень». Неліквідний продукт впарюватимуть українському покупцеві аж три технологи, котрі вивчатимуть туземну аудиторію, громадські настрої, репутаційні можливості, розроблятимуть не лише стратегію його передвиборної боротьби, а й примітивні кричалки (слогани) для натовпу.

Екс-міністр оборони Анатолій Гриценко, може, й не надто хоче встрявати в передвиборні баталії, проте, на нашу думку, йому нікуди буде подітися, якщо цього забажають рідні та близькі. Особливо — з власним інформаційним ресурсом.

Зате маємо кількох аж надто енергійних претендентів із популістського табору: до вже трохи набридлого головного «вилоносця» країни додалися не менш екзотичні персонажі. Панове Рабинович і Ківа мають фактично не обмежений доступ до кількох телеканалів, де обіцяють нам молочні ріки з не менш солодкими берегами. Водночас не гребують трохи принизити й рейтинги ймовірних конкурентів. І саме тут ваш покірний слуга натрапив на цікавий соціологічний парадокс: коли регулярно слідкуєш за статистикою, маєш можливість отримати неймовірні результати. Приміром, така собі соцслужба «Рейтинг» упродовж останніх двох місяців публікувала рейтинги кількох імовірних кандидатів. У Гриценка цей показник із 7,5 % популярності в травні зріс до 11,7 % у червні. Збільшилася популярність Рабіновича — з 5,7 — до 10,5 %, а в 95-го блазня — з 6,3 до 9,3 %.

Але чомусь мало хто помітив інше: ще в кінці квітня чинному Гаранту Конституції давали менше 5 відсотків рейтингових показників. У травні — вже 7,6 %, а в кінці червня — 8,6 процента. До речі, як і в Олега Ляшка та Слави Вакарчука. І це змушує сказати різним парвеню, що, попри певний скепсис у суспільстві, авторитет чинного Глави держави споквола, але пішов «на поправку». А ще ж попереду дев’ять місяців, а за плечима — безвіз, Антикорупційний Суд, підвищення соціальних стандартів і зарплат, що забезпечує своїм голосуванням у парламенті БПП із союзниками. А восени, як ми вже згадали, грядуть баталії довкола Держбюджету…

Які тоді в кожного з претендентів будуть справжні рейтинги і важелі управління суспільними процесами?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.