26.04.2019 – П’ятниця
«Молодь України»

Фіаск фейків про «фальсифікації»

05.04.2019
Фіаск фейків про «фальсифікації»

Дякуючи редакції газети «Молодь України» мені вдалося побувати 31 березня на кількох виборчих дільницях міста Києва на виборах Президента України, поспостерігати, поспілкуватися з керівниками виборчих комісій.  Для фахівця з 30-річним всебічним досвідом участі в усіх виборах в Україні в усіх якостях – цілком достатньо, щоб, разом з аналізом повідомлень ЗМІ, скласти повне, комплексне уявлення про суть і якість виборчого процесу.

Головний висновок – вибори Президента України у 2019 році відбулися демократично, законно, на найвищому рівні стандартів демократії. Несподіваною і  неприємною новелою цього виборчого процесу була навала фейків про, нібито, масові і масштабні «фальсифікації», які з несамовитим завзяттям поширювали провідні ЗМІ, фактично зомбуючи громадян України і світову громадскість, й безпідставно, але напористо формуючи абсолютно хибне уявлення про приреченість виборів на фальсифікованість. За соцопитуваннями не менше 70% виборців були переконані, що вибори будуть сфальсифіковані. Політики, в т.ч. – вищого калібру, нинішні і колишні високопосадовці, різномасні «експерти», жадібні до будь-якого само-PR, і навіть низка кандидатів у Президенти з натхненням і просто з «гибельным восторгом» (як у В. Висоцького) малювали безграмотні «жахіття» про нібито «фальсифікації» і «підступи» ЦВК.

Мені доводилося кілька разів виступити у Facebook із спростуванням і поясненнями найбільш гучних фейків про «фальсифікації», зокрема – щодо, нібито, мільйона «мертвих душ» у Реєстрі виборців, перенесення виборчих дільниць з Російської Федерації, доступу до бази даних Державного реєстру виборців, про відеонагляд на виборчих дільницях, бокси для документації тощо, тощо і тощо. Проте усі аргументи, угрунтовані на положеннях чинного законодавства і практиці виборчих процесів, просто тонули у цунамі фейко-«мьотства». При цьому просто дивувала волаюча, агресивна безграмотність  фейко-«мьотчиків», які або не бачили чинних правових актів та реального виборчого процесу, або мали спеціальну мету.

За зливою фейків про «фальсифікації» були й забуті і замовчані реальні фундаментальні, світоглядні проблеми виборчого процесу (зокрема – щодо забезпечення реальної рівності кандидатів у доступі до ЗМІ, реальної мінімізації зловживань фінансовими ресурсами кандидатів та їх вирішального впливу на вибори) та реальних загроз фальсифікацій на виборах, проблем реальних механізмів захисту результатів голосування.

Остаточну крапку щодо усіх проблем фальсифікації поставив день голосування 31 березня. З того, що вдалося побачити особисто досвідченим оком, та аналізу повідомлень ЗМІ, висновок може бути один – вибори пройшли на рідкість спокійно, законно і чесно. Жодних підстав для серйозних фальсифікацій та їх вплив на результат виборів!

Повідомлення представників Нацполіції про зафіксовані нібито сотні поршень можуть бути об’єктивно оцінені лише через півроку-рік і лише за наслідками розгляду цих справ про «порушення» у судах, доведення відповідних заяв до реальних вироків чи рішень про штрафи. У будь-якому випадку, результат розгляду судових справ буде мати правові наслідки для конкретних винуватців за конкрентні злочини або адміністративні правопорушення і не матиме жодного стосунку до висновку про чесність виборів.

Так само достатньо критично варто поставитися й до повідомлень громадських організацій, як правило – грантозалежних, про нібито тисячі виявлених порушень. Практично усі з них є само-PR цих організацій і не матимуть жодних правових наслідків, оскільки правова сутність цих виявлених «порушень» є або взагалі формальним не-порушенням закону, або настільки дріб’язковою і несерйозною (для «кількості»), що не заслуговувала на увагу суспільства.

Реальним показником «фальсифікацій» і порушень, які могли вплинути на результат виборів, могла би бути кількість і якість реальних скарг і судових позовів кандидатів у депутати, їх довірених осіб чи офіційних спостерігачів щодо порушень, які могли мати місце під час голосування, підрахунку голосів на виборчих дільницях та встановлення підсумків голосування, та відповідні рішення за наслідком розгляду цих сгарг і позовів. Про такі мені невідомо нічого ! Заяви політиків про нібито «фальсифікації» не мало жодних реальних підтверджень.

Більше того, спостереження за організацією системи захисту результатів виборів на прикладі організації роботи команд кандидатів на виборчих дільницях засвідчила доволі слабенький рівень. Хоча саме кандидатам та їх представникам (а не правоохоронним органам !) виборчий закон надає колосальні правові процедурні можливості для забезпечення контролю та гарантованого дотримання законності у всіх виборчих процедурах, зокрема – голосування, та встановлення його результатів і підсумків.

Зокрема, кількість членів ДВК, яких пропонують виключно кандидати, склала 445 тисяч осіб, менше ніж 15 в середньому на одну ВД. Тобто, абсолютно невідомо – для чого балотувалися інші 24 кандидати. Чисельність ДВК навіть у Києві, на великих виборчих дільницях ледь дотягувала до мінімального складу і була практично такою ж як на малих ВД у селах. Чисельність спостерігачів теж була мінімальною, меншою ніж зазвичай на попередніх виборах – як правило, по 3-5 спостерігача від кандидатів П. Порошенка та Ю. Тимошенко та сателітних кандидатів і організацій. Декілька кандидатів мали, як правило по одному спостерігачу (В. Зеленський, А. Гриценко, О. Ляшко, Ю. Бойко, О. Вілкул). Зрідка можна було зустріти члена ДВК чи спостерігача від інших кандидатів.

Більш суттєвою обставиною була абсолютно пасивна поведінка спостерігачів на ВД, яка викликала асоціацію з назвою фільму «Мовчання ягнят». Зокрема – певна байдужість до виконання членами ДВК деяких важливих процедур (зокрема – видачі виборчих бюлетенів), увага до другорядних – зокрема, щоб діти не кидали за батьків бюлетень до скриньки. Як би ці команди спрацювали у критичних або конфліктних ситуаціях, коли довелося би захищати результат виборів, – залишилося невідомим через дуже спокійний і мирний характер процесу голосування.

Вибіркове опитування керівників комісій про деякі дуже важливі моменти процедури оформлення результатів голосування теж залишило питання у якості їх підготовки та, найважливіше, ­­– націлення керівниками кампаній на дотримання ключових вимог захисту результатів виборів. Поки що ці недоліки хіба що стали проблемами для самих комісй. Що призвело до затримки прийняття документів від деяких ДВК на добу і більше (станом на 18-00 вівторка 2 квітня, майже через дві доби після завершення голосування !, більше 100 ДВК не здали до ОВК протокол підрахунку голосів виборців на ВД, що затримує встановлення підсумки голосування на частині виборчих округів).

Очевидно, що виборчий процес повторного голосування 21 квітня буде політично більш гострий і жорсткий. Що вимагатиме від команд кандидатів сильнішої підготовки до захисту результатів голосування (правовими методами !) – на кожній виборчій дільниці, у кожній окружній виборчій комісії, за системними алгоритмами! Але, за будь-яких обставин, досвід процесу виборів 31 березня 2019 року дає серйозні підставі очікувати, що і повторне голосування 21 квітня буде таким самим – демократичним, законним, а результат – абсолютно достовірним, який буде сприйнятий усіма громадянами країни!

Олександр БАРАБАШ,
віце-президент Асоціації народних депутатів України,
експерт з виборчого права

Колонка опублікована у №13-14 “Молоді України” від 4 квітня.