24.04.2019 – Середа
«Молодь України»

Дружина замість корони

08.12.2018
Дружина замість корони

Шлюб герцога Сассекського Гаррі й акторки Меган Маркл, які чекають появи первістка, досі під пильною увагою громадськості. Люди поставилися до їхнього одруження по-різному. Хтось підтримав, вказуючи, що в сучасному світі немає місця закостенілим поглядам і ретроградності. Хтось  засудив, апелюючи до надто вже різного соціального походження молодят. Були й такі, хто відгукнувся про нього як про безпрецедентний у британській історії мезальянс. Насправді ж, безпрецедентним його назвати аж ніяк не можна. Адже понад 80 років тому британський король Едуард VIII здійснив те, на що до нього не наважувався жоден монарх, — відрікся від престолу в ім’я кохання

Ростислав ЗАГОРУЛЬКО

Старший син британського короля ­Георга V — принц Уельський Едуард — був народним улюбленцем. Демократичний і розсудливий, він, як запевняють, був би прекрасним правителем. Та не так сталося, як гадалося. 1930 року на одній із приватних вечірок, влаштованій, за іронією долі, тодішньою його коханкою Тельмою Фернесс, спадкоємець британського престолу познайомився з американкою Уолліс Сімпсон. Елегантна, розумна, прямолінійна, вона одразу впала йому в око. Згодом Едуарда стали регулярно бачити в її товаристві. Спершу на це не звертали особливої уваги. Та зрештою люди запідозрили недобре. Країною поповзли чутки. Пікантності ситуації додавало те, що Сімпсон була не просто нерівнею Едуарду — вона була одружена.

Королівська сім’я була в розпачі. На всі спроби її членів урозумити Едуарда, той відповідав, що жодних аморальних стосунків із Сімпсон у нього немає, він добре проводить із нею час і не збирається це припиняти. Так тривало до смерті Георга V 20 січня 1936 року.

Король помер, хай живе король! Вступивши на престол, Едуард постав перед нелегким вибором — жінка чи корона. Адже принцу позашлюбні стосунки, якими б скандальними вони не були, пробачити ще можна було, королю — у жодному разі. Та й не міг британський монарх, який був водночас головою Англіканської церкви, одружитися з особою, яка вже була у шлюбі. Тому рідні і друзі, політики й церковники в один голос вимагали від короля розірвати ці безперспективні стосунки, які дискредитували його й усю королівську родину дедалі більше. Інакше, стверджували вони, у державі розпочнеться конституційна криза, яка загрожуватиме самому її існуванню. Що було робити Едуардові? Та й що зробив би на його місці кожен більш-менш розважливий чоловік? Звичайно, відмовився б від жінки заради корони! Адже корони під ногами не валяються, їх усім охочим на базарних площах не роздають! А жінки… Що з них візьмеш? Але не з того тіста був виліплений останній романтик Едуард! Попри загальний спротив він вперто гнув своє.

У жовтні 1936 року Сімпсон подала документи на розлучення й усім стало зрозуміло — король вирішив-таки одружитися з нею. Ошелешені члени британського парламенту доручили прем’єр-міністру Стенлі Болдуіну завадити цьому. Коли ж той висловив свої побоювання щодо такого необачного кроку в розмові з Едуардом, король заявив, що одружиться із Сімпсон, подобається це комусь чи ні. Ці ж слова він повторив своїм рідним, чим остаточно доконав їх. Віддаючи належне Едуарду, зазначимо: він не був ані самоправцем, ані самодуром. Розуміючи, що такий його крок може призвести до тяжких наслідків для держави, він вирішив зректися престолу на користь свого молодшого брата Альберта, герцога Йоркського.

10 грудня 1936 року Едуард у присутності трьох своїх братів і адвокатів підписав Маніфест про зречення престолу. Наступного дня у своєму зверненні до народу він заявив: «Я вважаю неможливим нести важкий тягар відповідальності та виконувати королівські обов’язки без допомоги й підтримки жінки, яку кохаю». Потому колишній король, а нині герцог Віндзорський, виїхав до Австрії, де жив, доки не була завершена процедура розлучення Сімпсон та її чоловіка.

3 липня 1937 року Едуард і Уолліс побралися в Шато де Канд у Франції. Показово, що члени королівської родини їхнє весілля проігнорували. А втім, молодята цим не дуже-то й переймалися. Наприкінці того ж року герцог і герцогиня Віндзорські відвідали націонал-соціалістичну Німеччину, де зустрілися з Адольфом Гітлером та іншими достойниками Третього Рейху. Цей візит став підставою до звинувачень їх у симпатіях нацизму. Зокрема, британська газета The Times писала: «Його Королівська Величність посміхається й по-нацистському салютує натовпу людей, що зібрався під його вікнами». Така поведінка Едуарда, а також отримана британською розвідкою інформація про те, що в разі окупації Великої Британії Гітлер вирішив зробити з нього маріонеткового правителя, змусили його брата — чинного короля Георга VI — зважитися на радикальний крок і відправити Едуарда в почесне заслання, призначивши його губернатором Багамських островів.

Після закінчення Другої світової війни потреба в утриманні герцога Віндзорського на периферії імперії, над якою ніколи не заходить сонце, відпала. Тож йому і дружині дозволили повернутися у Францію, де вони щасливо прожили до самої смерті Едуарда в 1972 році. Уолліс пережила свого чоловіка на 14 років.