24.05.2019 – П’ятниця
«Молодь України»

Дентофобія або як не боятися стоматолога

15.04.2019
Дентофобія або як не боятися стоматолога
Анастасія ПЛОТНІКОВААнастасія ПЛОТНІКОВА

Страх дітей перед візитом до зубного лікаря  − цілком реальна проблема у багатьох сім’ях. Дентофобія часто позбавляє дітей можливості отримувати необхідну стоматологічну допомогу своєчасно. Що можуть зробити батьки для того, щоб не дозволити цьому трапитися? Як допомогти дитині подолати цей дискомфорт?

Перш за все, батькам слід розуміти, що тривога перед візитом до зубного лікаря − це нормальна захисна реакція організму, якщо врахувати, що лікарські маніпуляції інколи завдають болю. Страх перед болем пов’язаний з інстинктом самозбереження, і цю захисну реакцію вимкнути неможливо. Але у силах батьків допомогти дитині впоратися як з переживанням тривоги перед походом до лікаря, так і з можливим дискомфортом безпосередньо під час прийому. І ось кілька способів.

Забезпечте дитину достатньою інформацією

Діти, особливо тривожні, краще ладнають із складною ситуацією, коли вона передбачувана. Вони можуть перенести процедуру набагато легше, якщо їх заздалегідь про все повідомити. Себто, батькам слід детально розповісти про те, що чекає дитину у кабінеті стоматолога, а за можливості −  погратися з дитиною в лікаря цього профілю. Варто зробити це якомога реалістичніше: не оминути увагою різні типи шумів і вібрацій, а також їхнє призначення, торкнутися різних смаків, які дитина може відчути у кріслі стоматолога (від гіркого до солодкого, від кислого до терпкого). Чим детальніше, тим краще.

На прийомі домовтеся із лікарем про те, що дитина зможе подавати сигнали, коли їй буде потрібна пауза. Це ключовий компонент побудови комунікації та довіри між дитиною та лікарем-стоматологом. Даючи дитині зрозуміти, що вона зможе повідомляти про необхідність тайм-ауту, ви забезпечуєте її більшим контролем над ситуацією.

Використовуйте методи релаксації

Найделікатнішим в подоланні тривоги є метод систематичної десенсибілізації. Головним принципом цього методу є послідовне зниження чутливості людини до предметів, подій чи людей, які викликають страх. Уявімо собі дитину, яка боїться ін’єкцій. Першим кроком десенсибілізації страху в такої дитини має бути зустріч зі стоматологом, під час якої він лише покаже шприц, покаже його частини та пояснить їх призначення. Коли дитина буде готова, вона зможе сама потримати в руці шприц і придивитися до нього ретельніше. Щойно дитина спокійно реагуватиме на близький контакт зі страхітливим предметом, можна давати “зелене світло” для наступного кроку.  Під час другої зустрічі стоматолог може помістити шприц із закритою голкою в рот дитини, щоб лише імітувати ін’єкцію. На наступному сеансі можна піти ще далі, аж поки рівень тривоги дитини не дійде свого мінімуму. Авжеж, повністю позбутися страху у спосіб десенсибілізації ми не можемо, але ми здатні за його допомогою усунути ту тривожність, яка створює надмірний психологічний тиск.

Створюйте позитивні акценти

Відволікайте дитину від неприємних думок, перемикаючи її увагу на позитивні. В одному зарубіжному дослідженні дітям із помірною дентофобією перед прийомом стоматолога запропонували подивитися фотографії. На фотографіях в стоматологічному кріслі були зображені веселі, усміхнені діти та щасливі персонажі з мультфільмів. У результаті дослідження вчені переконалися, що перегляд позитивних зображень стоматологічної тематики привів до короткочасного зменшення тривоги і дозволив їм почуватися на прийомі спокійніше.

Додати позитивного налаштування можна також за допомогою улюбленої іграшки, спогадів  або музики. Корисним стимулом для співпраці з лікарем може бути позитивне підкріплення у вигляді похвали і невеликих, але відчутних нагород − наприклад, наклейок, тимчасових татуювань, печаток та інших дитячих радощів.

І не забувайте: ці моменти спрацюють на користь тоді, коли довкола них не буде зайвої паніки. Діти надзвичайно схильні до емоційного зараження, тому будь-яке надмірне хвилювання дорослого через візит до стоматолога може мати пряму проекцію на поведінку дитини. Будьте спокійні і позитивно налаштовані, співпрацюйте з лікарем і дослухайтеся до дитини. Тоді пережити період звикання буде значно простіше. Хай щастить!