17.06.2019 – Понеділок
«Молодь України»

Як відвоювати час для себе

08.04.2019
Як відвоювати час для себе
Марія ШЕВЧЕНКОМарія ШЕВЧЕНКО

Кожен з нас прагне розвиватися, не стояти на місці та самовдосконалюватися. Однак часом буває надзвичайно складно почати змінюватися та знайти час для себе. Нам на заваді стають не тільки звичні лінь та страх провалу, а й навіть власний організм!

Перша проблема стосується такого ресурсу як час, друга ж криється у знаходженні необхідних для змін ресурсів. Адже будь-які зміни потребують не лише зовнішньої роботи над собою, а й використання внутрішніх ресурсів: психологічних, розумових, а також енергії.

Чому не вистачає ресурсів

Причини можуть бути різними, але одразу виділю одну вкрай важливу — це наші вторинні вигоди, які й криються за нестачею часу.

Вторинні вигоди виникають у відповідь на внутрішній конфлікт. Наприклад, коли ми відчуваємо дисонанс між бажаним і дійсним. Саме вторинні вигоди допомагають нашій психіці не піддаватися стресу чи згладжують його за рахунок красивих пояснень — відмовок. Тож коли ми розуміємо, що хочемо щось змінити, з’являються вторинні вигоди, аби запобігти змінам, які організм вважає загрозою. Так у нас і виникають думки на кшталт «все і так добре, не варто нічого змінювати».

Так працює наш мозок і саме такі реакції психіки викликає. Розгляньмо фізіологічний аспект цих процесів: наш мозок дуже лінивий, в ньому зберігаються гігабайти інформації, накопиченої упродовж усього життя, починаючи з появи в утробі матері. Однак використовує ці дані мозок в мізерній кількості, «на автоматі». І коли він стикається з якимись проблемами, наприклад, з невідповідністю бажаного і реального, то починає наполегливо працювати, шукаючи вихід чи відповіді.

Більша частина наших реакцій, думок, поведінки відбувається несвідомо, і ми, як нам здається, навіть можемо їх пояснити.

Часто буває, що людина не задоволена реальністю, у якій живе, і хоче щось змінити. Тобто взяти кермо влади в свої руки, а не рухатися несвідомо. Тоді вона ініціює зміни, що стають справжнім викликом для організму, провокуючи стрес та інші проблеми. Саме у цей момент перед мозком і виникає кілька викликів: приборкати сплеск гормонів стресу і вибудувати нові нейронні зв’язки для змін, яких забажала людина.

І часом у нас може промайнути думка: «Так добре і спокійно мені жилося, а тут треба щось змінювати. Час для себе, сенс життя — навіщо це все?». І це абсолютно нормальна та природна реакція! Адже кожний здоровий організм підтримує сприятливе для себе середовище — гомеостаз. Тому, щоб уникнути можливих потрясінь і адаптації до чогось нового, наш мозок і вигадує комбінації та схеми, як би заспокоїти вас і швидше владнати цю ситуацію з мінімальними затратами енергії і збереженням того ж гомеостазу.

І тут у людини зароджуються «геніальні думки»:

  • я дуже зайнята, щоб думати про час для себе;
  • про що я думаю, я занадто багато хочу, так живе багато людей і ніхто не скаржиться;
  • я повинна працювати, виховувати дітей, а не думати незрозуміло про що;
  • тощо.

Саме за таким алгоритмом і відбувається цей традиційний «крок назад» або «почну нове життя із понеділка». Однією з перепон на шляху до змін є власне робота нашої психіки.

Тепер ми знаємо, що вторинні вигоди — це як підступний план нашого мозку, який просить нас заспокоїтися і не брати до уваги всі ці фантазії про розвиток, особистісні зміни, до яких ми всі прагнемо, а спростити все до описаних вище фраз.

Знайомо?

Однак вихід є!

Практичний шлях до змін

Я скажу банальну річ: щоб все ж почати змінюватися та відвоювати час для себе і саморозвитку навіть у власного організму, треба прагнути до усвідомленості. Загальновідомо, що більша частина нашого сприйняття світу, життя, себе сидить десь глибоко в несвідомому, а п’ятьма іншими відсотками ми намагаємося щось змінити.

Шлях усвідомленості веде нас до головного — до розуміння себе і своїх бажань та потреб. Давайте розберемося в тому, що таке усвідомленість і які дії можуть нас до неї привести.

Найперше — взяти відповідальність за своє життя у свої руки. Тобто прийняти той факт, що життя, яке ми проживаємо, ми створили самі. Тож якщо у нас немає якихось ресурсів, то лише нам під силу це змінити. Шлях до змін починається з двох питань: Чого я справді хочу? І що я можу для цього зробити?

Необхідно зрозуміти, що у нас є вільний час для себе. Питання лише в тому, наскільки ефективно ми його розподіляємо і на що витрачаємо.

Визначте ваші цінності і пріоритети, проаналізуйте, наскільки вони справді ваші, а не знову-таки шаблонні, нав’язані соціумом чи спрощені вашим несвідомим.

Я у жодному разі не агітую все кинути і бігти за щастям. Я за розумність. Тому ділюсь орієнтовними орієнтирами до розвитку, змін. Їх не треба шукати далеко, вони всередині кожного з нас, важливо лише усвідомити, визначити свої цінності і йти вперед маленькими кроками.

Пам’ятайте, що швидкі стрибки розвитку та швидкі зміни — це стрес для психіки. Тож підготуйте її плавно, щоб мозок почав працювати на вас, а не проти вас. Також хочу зазначити, що немає сенсу шукати змін у зовнішньому світі — вони завжди всередині нас. Варто лише прислухатися до своїх потреб: фізичних та психологічних. Визначивши їх, ви віднайдете шлях до змін і створите баланс свого внутрішнього та зовнішнього світів.

Тому усвідомленість, відповідальність за себе і за якість життя лежить на кожному з нас. Керуйтеся алгоритмом:

Чого мені хочеться;

Що я можу зробити для цього?

Відповіді на ці питання та їх усвідомлення допоможуть задіяти мозок та психіку у процес змін і не дозволяти йому просто «відсипатися» чи створювати для вас перепони.

Коли процес змін запуститься всередині вас, то знайдеться і час для себе, і той самий шлях до змін.

УСЕ залежить лише від вас!

Уявіть метафорично, що у вас є комп’ютер, якому немає аналогів у світі. Використання цього інструменту дозволить вам прийти до будь-яких змін, якщо тільки ви захочете. Так почніть використовувати його вже зараз!

Ще важливо враховувати свої потреби, адже у них багато енергії, щоб запускати бажані зміни. Наведу простий приклад. Коли ви дуже голодні, чи можете думати про щось, крім їжі? Так, можливо, спочатку, але уже через день-два ви шукатимете будь-які можливості, щоб задовольнити потребу в їжі.

Так і зі змінами: питання не тільки в організації вільного часу, в його недостачі, а і в наших бажаннях, наскільки ми довіряємо собі, наскільки ми розуміємо всю відповідальність, чи готові ми змінюватися і щось для цього робити, чи ні.

Адже зміни — це завжди невідомість, і крім лінивого мозку, якому простіше знайти тисячі причин щось не робити, ви також можете довіритися собі і піти наперекір, щоб здобути новий досвід, а потім, можливо, і нове, давно омріяне, життя.